Основные языки перевода в Бюро переводов

Английский Итальянский Испанский
Немецкий Голландский Польский
Французский Греческий Румынский
Арабский Китайский Русский
Корейский Шведский Латышский
Персидский Нидерландский Хинди

Статьи

Видатні перекладачі України: Пантелеймон Олександрович Куліш

Автор: Super User.

 Пантелеймон Куліш народився 7 серпня 1819 року у маленькому містечку Вороніж колишній Глухівський повіт, Чернігівська губернія (зараз це Шосткинський район, Сумська області). Пантелеймон був сином від другого шлюбу між заможним селянином Олександром Андрійовичем та Катериною Гладкою, донькою козацького сотника Івана Гладкого. (В майбутньому він буде використовувати прізвище діда як псевдонім). Малий Пантелеймон дуже полюбляв слухати народні казки, перекази, легенди, а особливо материні пісні., за якими він написав першу оповідку «Циган».
 
  Дуже важливу роль в його житті відігравала хрещена мати - Мужиловська Уляна Терентіївна, яка привила йому любов до книжок та наполягла на навчанній у Новгород-Сіверській гімназії. Це про неї він напише у своїх повістях «История Ульяны Терентьевны» (1852), «Феклуша» (1856) і «Яков Яковлевич» (1852). Після гімназії Куліш іде слухати лекції до Київського університету, але навчання в цьому закладі так не вдалося, бо він не мав документів, які б засвідчували його дворянське походження. Але слухання в унівеститені на словесному та правничому факультетах не пройли даром. В ці роки Куліш написав російськомовні оповідання «О том, от чего в местечке Воронеже высох Пешевцов став» і «О том, что случилось с козаком Бурдюгом на Зеленой неделе», а також «Огненный змей».
 
  За протекції М. Юзефовича Пантелеймон Куліш іде викладати Луцькому дворянському училищі. Та в ці роки пише російською мовою історичний роман «Михайло Чарнышенко», віршовану історичну хроніку «Україна» і оповідання-ідилію «Орися». А згодом після публікації перших глав його видатного роману «Чорна рада», його запрошують до Петербургу викладати у гімназії російську мову для іноземців. За рекомендацією Петербурзької Академії Куліша посилають до Західної Європи для вивчення словянських мов, історії, культури та мистецтва. У відрядження він вирушає зі своєю молодою дружиною Олександрою Михайлівною Білозерською, з якою взяв шлюб 22 січня 1847 року.
 
  Мандрівка Єропою тривала не довго. Куліша заарештовують та відправляють до Петербурга, звинувачуючи його у членстві в Кирило-Мефодіївському товаристві, але довести його приналежність до цього антикріпосницького угрупування не змогли, але за дружбу та зв’язки з членами даної організації ув’язнили на 2 місяця в арештантському відділенні військового шпиталю , а звідти заслали до Тули. Там він пробув з молодою дружиною довгі роки, де написав свої відомі твори «Историю Бориса Годунова и Дмитрия Самозванца», історичний роман «Северяки», який у друку вийде під назвою «Алексей Однорог», автобіографічний роман у віршах «Евгений Онегин нашего времени». Тут вивчає європейські мови та захоплюється письменництвом В. Скотта, Ч. Діккенса, поезією Дж. Байрона і Р. Шатобріана, ідеями Ж.-Ж. Руссо.
 
  Наприкінці 1850-х років куліш видає двотомну збірку фольклорно-історичних і етнографічних матеріалів «Записки о Южной Руси», а також «Чорну раду», український буквар і читанку - «Граматка», «Народні оповідання» Марка Вовчка, які він відредагував і опублікував.
 
  Куліш був не лише письменником він був перекладачем. З під його пера вийшли переклади Біблії, майже всього Шекспіра, Ґете, Дж. Байрона (зокрема, поеми «Чайльд-Гарольдова мандрівка», «Дон-Жуан»), балади А. Міцкевича «Русалка», «Химери», «Чумацькі діти». Куліш постійно робив переклади різних творів, він вірив, що найвидатніші твори європейського письменства мають стати здобутком письменства українського.

TOP